Звіт
У серпні 2020 року відбулася вже третя тижнева школа, в якій взяли участь 20 громадських активісток і активістів, дослідниць і медійниць.
Зелена академія — це тижнева школа для дорослих, які разом розбираються, як зробити своє життя та спільноту навколо зеленішими. А саме — як досягти гендерної рівності, брати участь у прийнятті рішень, зменшити вплив на довкілля та спілкуватися з іншими так, аби нікому не було боляче. У серпні 2020 року відбулася вже третя тижнева школа, в якій взяли участь 20 громадських активісток і активістів, дослідниць і медійниць. Як пройшли перші дві, можна почитати у звітах за минулі роки тут і тут. Розповідаємо, що цікавого було цьогоріч, чому ця школа зайшла навіть інтровертам, та як абстрактні, здавалося б, зелені цінності пов’язані з реальним життям.
Зелена не лише природа
«Зеленим» називають суспільство, де розумно використовують ресурси, поважають кожну людину незалежно від її гендеру, і всі можуть приймати рішення на рівних (або принаймні долучатися до процесу). У такому суспільстві немає дискримінації та нерівності, а думку кожного та кожної поважають. Це не утопія — усі ці принципи можна реалізувати на практиці, починаючи з власного побуту й закінчуючи змінами на рівні держави. Але треба знати, як.
Власне, Зелена академія — це щось на кшталт простору для дискусій про те, як цінності, що здаються далекими та занадто ідеалістичними, впровадити у не завжди сприятливу для цього українську реальність, та чи це під силу одній людині.
Протягом тижня учасниці й учасники жили у мініверсії зеленого суспільства. Школа проходила неподалік від Києва, а через карантин лекції та дискусії відбувалися на галявині посеред лісу. Учасни/-ці сортували сміття та намагалися не продукувати зайве, кожен та кожна мали простір та можливість висловитися (якщо хотілося), пропонувати власні теми для дискусії, ділитися своїм досвідом і переймати чужий. Оскільки школа перепала на рік коронавірусу, то в програму додалися правила карантину: всі попередньо здали ПЛР-тест, дотримувалися дистанції та дезінфікували все, до чого торкалися.
«Найбільш неочікуваним було те, що академія взагалі відбулася. Літо посеред пандемії було невизначеним і незрозумілим, і я радію, що мала нагоду взяти участь в офлайн події, яких найближчим часом в моєму житті не буде», — каже учасниця Зеленої та аналітикиня центру Cedos Анастасія Боброва.
Все пов’язано
Щоденна програма складалася з кількох лекційних та дискусійних сесій. Один день був присвячений одній темі. Скажімо, як досягнути соціальної справедливості, зберегти довкілля (чи те, що від нього лишилось), запровадити партисипативну демократію та гендерну рівність у власній родині, організації, місті, — і масштабувати це на державний рівень.
Зв’язки та закономірності були наскрізною темою усіх обговорень. Наприклад, йшлося про те, як толерування сексистських жартів у компанії друзів впливає на те, що жінок менше у владі, або чому від шкільної програми залежить, з якою ймовірністю у Верховній Раді підтримають велоінфраструктурні проєкти.
«Гендерна і екологічна частини вагомо доповнили мої знання. Мені бракувало цілісної картинки, хоча я справді давно цікавлюся цими питаннями. Я почала чіткіше бачити певні кроссекційні зв’язки та закономірності. Наприклад, як гендерна нерівність корелює з екологічною та економічною. Також мені дуже зрезонувала частина, присвячена партисипації — це актуальний інструмент сучасного музею», — розповідає Ганна Рудик, керівниця освітніх програм у музеї Ханенків.
Ганна додає, що в її роботі партисипація, тобто залучення різних людей до прийняття рішень, — це найкоротший шлях до здорових змін, хоч і не завжди легкий: «Завжди є дилема: щось дати на обговорення чи розробку колегам чи швидко зробити самій. Це часом страшенно складно, бо потребує великого терпіння і навіть відваги — передати комусь свою владу та відповідальність. Але тепер я знаю, що це про чесну конкуренцію ідей, і на такому мікрорівні музею можна реалізувати макросоціальні ідеї».
Партисипативність, як і будь-який інший інструмент, додає аналітикиня Анастасія Боброва, треба використовувати з розумом. Вона працює з темою міського розвитку, і участь різних людей у процесі прийнятті рішень у місті для неї, пояснює, — це запорука справедливого і комфортного міста.
«На Зеленій академії мені сподобалася думка, що партисипація — це не стільки інструмент, скільки цінність, яку можна практикувати в особистому житті, на роботі та в державі», — пояснює Анастасія.
Зрозуміти по-новому
Зелена академія була простором, де можна занурюватися в якусь одну тему — і копати глибше.
«Я могла зупинятися та змістовно думати про щось одне, — каже учасниця Дар’я Криж. — Зазвичай я просто не маю на це часу. Ще мені постійно доводилося виходити з власної зони комфорту. Я вимушена екстравертка, тож мені важко працювати в команді, але тут потрібно було абстрагуватися від звичних патернів, адаптуватися до побажань команди та усвідомлювати, як багато важить бути частиною цілого чи навпаки — бути відокремленою від цілого. Це було і важко, і круто водночас».
«Академія змусила мене переосмислити деякі мої уявлення, зокрема про екологічність. Я чітко зрозуміла, що розв'язання проблеми забруднення — це політичне рішення, яке мають приймати країни в синергії. Відкриттям для мене стало те, що екологізм стає новою політичною ідеологією», — розповідає Ірина Земляна, медіаекспертка та учасниця третьої Зеленої академії.
Вона додає, що навіть розбір тих тем, у яких вона більш-менш тямила, допоміг утвердитись у своїх переконаннях або поглянути на них з іншого кута — наприклад, їй доводилось сумніватися, чи вона дійсно феміністка, якщо навколо є значно радикальніші. Виявилось, що так — фемінізм не бінарний та може бути різним.
«Академія була дуже потрібна і вчасна. Не зважаючи на пандемію, було відчуття безпеки. Особливо полюбилася їжа — мені як вегетаріанці чи не вперше можна було їсти все, а не перебувати в постійному пошуку прийнятної для себе їжі. З особливим теплом згадую вечірні посиденьки. А ще я знайшла подругу, хоча кажуть, що в дорослому віці їх знайти важко. Зелена допомогла», — додає Ірина.
Наступного року, якщо світ не розвалиться, Зелена академія відбудеться знову. Інформація про новий відбір з’явиться найперше на офіційній сторінці школи у фейсбуці, а також на сайті Фонду. Вже зараз там можна почитати, як проходитиме відбір, та попрактикуватися на минулорічних тестових завданнях. Наприклад, придумати план дій на випадок, якщо вашу подію зриватимуть опоненти. Спойлер — з цих вправ може вирости не один реальний проєкт про соціальну справедливість, гендерну рівність чи кліматичні зміни.
Авторка: Альона Вишницька, випускниця Зеленої Академії 2020, журналістка видання Заборона
